Уперше у світі цьогорічного листопада відзначили Міжнародний день фізичної та реабілітаційної медицини. Це глобальна подія для всіх, хто розвиває та є дотичний до реабілітації. Долучилася до цієї дати, поза сумнівом, й українська спільнота лікарів і фахівців фізичної та реабілітаційної медицини. Впродовж останніх п’яти років в країні відбулася інтенсивна реорганізація системи реабілітації. Завдяки впровадженню сучасної пацієнтоцентричної активної реабілітації тисячі українців отримали шанс повернутися до повноцінного життя. Про те, як працює «фабрика», що випускає спеціалістів, яких, до слова, в Україні не так вже й багато, вели мову із завідувачкою кафедри фізичної терапії, ерготерапії та фізичного виховання ТНМУ, професоркою Дарією ПОПОВИЧ.
– Даріє Володимирівно, розділіть з нами свої відчуття в день професійного свята та розкажіть, будь ласка, як торкнулися медичні реформи системи реабілітації?
– Професійне свято – це завжди радісний настрій, це подвійний заряд енергії, бадьорості та прагнення зробити якомога більше. Отож мені дуже хочеться привітати всіх фахівців фізичної та реабілітаційної медицини, бо вперше в міжнародному вимірі відбулася така подія, і вперше в Україні ми долучилися до цього свята. Ця подія особлива ще й тому, що в нашій країні наразі нелегкі часи й маємо надзвичайно багато пацієнтів, які постраждали від війни та потребують допомоги спеціалістів саме реабілітаційної сфери.
Зранку нашу професійну спільноту вже привітав голова ГО «Українське товариство фізичної та реабілітаційної медицини» Олександр Аркадійович Владимиров – завідувач кафедри фізичної та реабілітаційної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, лавреат Державної премії України в галузі науки та техніки, заслужений лікар України, професор. Особливо надихаюче та емоційно прозвучало його привітання, де йшлося про те, що вперше у світовій історії фізичної та реабілітаційної медицини ми відзначаємо це свято, але є відчуття впевненості наших кроків у розбудові сучасної системи реабілітації в Україні. Ми лише на початку цього непростого шляху й живемо у надзвичайно складний, воєнний час, але вже створена та діє найкраща в світі система реабілітації заради нашого героїчного народу, нашої Перемоги.
Ми й справді прийшли до цього свята з чималими успіхами, адже система реабілітації в Україні створена, закладений добрий старт і фундамент, вона наразі активно розвивається. Щоправда, ніхто й подумати не міг, що ця система стане настільки потрібною, особливо – в нинішні часи. Нарешті всі повернулися обличчям до реабілітації, позаяк побачили, наскільки ефективним є відновне лікування.
Не так давно, але ми ввійшли до системи європейської реабілітації. Україна також є частинкою цієї великої міжнародної родини фахівців з фізичної та реабілітаційної медицини, яка розвивається наразі дуже активно в нашій країні. В подальшому, гадаю, буде ще більше долучено фахівців, які беруть участь у реабілітаційному процесі.
Пригадалося, як 2013 року ТНМУ став першим серед медичних вишів України, обравши цей напрямок, а мені керівництво вишу запропонувало очолити кафедру фізичної реабілітації, здоров’я людини та фізичного виховання, де все потрібно було розпочинати чи не з нуля. Ми запросили талановитих і перспективних науковців у цій сфері. Але «перелом» у діяльності нашої кафедри настав 2016 року, коли організували науково-практичну конференцію «Перспективи розвитку фізичної та медичної реабілітації». Цей форум відкривав професор Олександр Аркадійович Владимиров, було велике представництво науковців, учасників з усієї України й ми побачили, як стрімко зростає зацікавленість цією спеціальністю.
Цього року кафедрі фізичної терапії, ерготерапії та фізичного виховання виповнюється десять років. Отож дякуємо всім, хто долучився до її створення, допомагав і словом, і ділом, та й, зрештою, в нас повірив. Нині кафедра є випусковою для спеціальності 227 «Фізична терапія, ерготерапія». Ми є повноправними учасниками мультидисциплінарної команди у системі реабілітації. На нашій кафедрі працюють спеціалісти, які є лікарями фізично-реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, та ерготерапевти.
Сучасні підходи чітко визначають: реабілітацією повинна займатися мультидисциплінарна команда. Зрозуміло, що лікар фізичної та реабілітаційної медицини (ФРМ) – ключова фігура в ній, однак на одного такого спеціаліста має припадати не більше вісім фізичних терапевтів (ФТ), чотири ерготерапевти (ЕТ), дві медсестри в реабілітації, по одному терапевту мови і мовлення, соціальному працівнику та медичному психологу. Тоді ця команда буде дієздатною й ефективною. Під час реабілітаційного процесу до цієї команди будуть долучатися також інші, зокрема, й вузькі спеціалісти, від цього залежатиме, наскільки будуть ефективними для пацієнта реабілітаційні втручання.
Зараз маємо особливу категорію пацієнтів – це військові, які захищають Україну, дають можливість нам жити та працювати. Тому нашим спеціалістам є де проявити власні знання, досвід і вміння. За результатами світових досліджень від того, як спрацює реабілітація з перших моментів чи то після оперативних втручань, чи після будь-якої травми, в тому числі й бойової, значною мірою буде залежати результат лікування. Рання реабілітація економить і час, і кошти. Тож, гадаю, що кожен, хто безпосередньо залучений до процесу реабілітації, може стверджувати: реабілітація в Україні є, вона буде активно розвиватися й тішить те, що профільні міністерства надзвичайно зацікавлені та всіляко сприяють її розвиткові. Певна річ, маємо ще багато докласти зусиль до розбудови реабілітації, чимало ще вишколів, навчань, практик потрібно пройти, але ми прагнемо цього.
– Знаю, що ви взяли участь в одному з американських проєктів.
– Так. Це проєкт – «Покращення реабілітаційних послуг у системах охорони здоров’я», що фінансує агентство США з міжнародного розвитку USAID та імплементує міжнародна неурядова організація «МоментумВілс фор Х’юменіті». Це наша гордість, бо ТНМУ є одним з п’яти українських вишів, яких запросили до цього проєкту. Його особливістю є те, що, крім великого обсягу теоретичного матеріалу, ще й відпрацьовувалася достатньо велика кількість практичних занять на базі філії нашої кафедри – в Тернопільській обласній психоневрологічній лікарні. Завдяки цьому проєкту, наші студенти другого (магістерського) рівня мали змогу відпрацювати клінічні практики у відділені нейрореабілітації з пацієнтами лікарні, серед яких були й військові. Завдяки спільній роботі студентів з фізичними терапевтами лікарні – супервізорами була надана можливість віднайти точки дотику з клінічною медициною. Ці знання дозволяють майбутнім фахівцям впевненіше почуватися під час проходження клінічної практики на наших клінічних базах. Це – лікарні другого, третього рівня надання медичної допомоги та санаторно-курортні заклади області, приватні клініки реабілітації та інші. Наставниками для наших магістрів є фізичні терапевти саме цих лікувальних закладів – один супервізор курує трьох студентів під час проходження клінічної практики. Таку кількість і співвідношення обрано не випадково, адже у Стандарті вищої освіти зі спеціальності 227 «Фізична терапія, ерготерапія» для другого (магістерського) рівня вищої освіти за № 791 від 5.09.2022 р. йдеться про вимогу щодо проходження клінічних практик магістрами саме в такому варіанті на базах лікувальних закладів. Наші магістри є додатковими «руками» для цих фахівців, адже вони допомагають проводити реабілітаційні заходи впродовж усього реабілітаційного процесу під час виконання індивідуальної реабілітаційної програми з пацієнтом відповідно реабілітаційних пакетів НЦЗУ, які обрав лікувальний заклад. Часто в ролі супервізорів постають наші випускники, які вже здобули певний досвід, можуть поділитися своїми знаннями й багато чому навчити майбутніх спеціалістів. Весь контроль за проходженням клінічних практик на лікувальних базах веде координатор клінічних практик, який є фізичним терапевтом та асистентом нашої кафедри. На мій погляд, така співпраця надзвичайно ефективна й мені втішно, що головні лікарі цих закладів охоче укладають угоди з керівником нашого вишу, професором Михайлом Кордою. Маємо співпрацю з Тернопільською обласною психоневрологічною лікарнею, другою та третьою міською лікарнями, лікарнею швидкої допомоги та обласною клінічною лікарнею, а також приватними реабілітаційними установами. Велика географія наших партнерів – медичних закладів області, в яких наші студенти проходять і переддипломну, і післядипломну практику.
– На чому акцентуєте навчально-педагогічну діяльність з майбутніми фахівцями?
– Ставимо наголос саме на практичній клінічній роботі як серед здобувачів першого (бакалаврського), так і другого (магістерського) рівнів вищої освіти в освітньо-професійних програмах. Значна кількість академічних годин відводиться саме на оволодіння практичними навичками. Скажімо, переддипломну клінічну практику серед бакалаврів ми проводили у Більче-Золотецькій обласній фізіотерапевтичній лікарні реабілітації. Там створені всі умови для навчання та перебування наших здобувачів вищої освіти та, певна річ, засвоєння практичних навичок, які вони демонструють під час об’єктивно структурованого клінічного іспиту (ОСКІ). Наші бакалаври мають змогу працювати асистентами фізичних терапевтів, на практиці ознайомлюватися з роботою як членів мультидисциплінарної команди, так і вузьких спеціалістів, які надають свої консультації під час реабілітаційного процесу.
Завдяки такій співпраці у медичних закладах, залучення до міжнародних проєктів, міжнародних ґрантів (колектив кафедри фізичної терапії, ерготерапії та фізичного виховання виграв міжнародні ґранти) маємо можливість перебрати найкращий світовий досвід і впровадити його у життя. Вже незабаром, сподіваюся, відповідно до умов вищезгаданого проєкту запрацює кабінет асистивних технологій у нас на кафедрі, а також такий же кабінет в Тернопільській психоневрологічній лікарні та будуть облаштовані сучасними реабілітаційними засобами. Наші студенти навчатимуться вмінню правильно підібрати реабілітаційний засіб один для одного під час практичних занять на кафедрі, а під час проходження клінічної практики в психоневрологічній лікарні застосувати власні практичні вміння й уміти підібрати їх для пацієнта (більшість з яких військові) з урахуванням всіх особливостей засобу та виду порушення у хворого. Ще однією перевагою цієї програми створення кабінетів асистивних технологій є те, що потрібні реабілітаційні засоби для пацієнта чи військового можна буде замовити у хабі, який розташований наразі у Львові, а в перспективі розгорнуть по всіх обласних центрах України. За потреби лікар ФРМ зможе тут замовити для пацієнта необхідні засоби. Якщо людині необхідно такий застосунок не на певний час, а постійно, то вона зможе отримати необхідний реабілітаційний засіб завдяки програмі відповідно проєкту «Покращення реабілітаційних послуг у системах охорони здоров’я», що фінансує агентство США з міжнародного розвитку USAID та імплементує міжнародна неурядова організація «МоментумВілс фор Х’юменіті». Тішить, що такі навчально-практичні проєкти дають можливість об’єднати зусилля навчальних закладів і практичної медицини, бо мета в майбутньому в нас одна – виховати висококваліфікованого фахівця, який є конкурентоспроможний та кваліфіковано виконує свої професійні обов’язки.
Загалом систему реабілітації потрібно розвивати на всіх рівнях надання медичної допомоги.
Хочу висловити щиру вдячність керівництву нашого університету, зокрема, ректору Михайлові Корді за значну увагу, яку він приділяє навчальному процесу з підготовки здобувачів вищої освіти зі спеціальності 227 «Фізична терапія, ерготерапія». Завдяки коштам університету була обладнана навчальна кімната з ерготерапії в Тернопільській міській лікарні №3, оснащена навчальна кімната в Тернопільській обласній психоневрологічній лікарні, придбане спеціальне реабілітаційне обладнання, на якому працюють і супервізори, і навчаються наші студенти та яке, звісно, слугує пацієнтам. Для кафедри фізичної терапії, ерготерапії та фізичного виховання за кошти університету було придбано в навчальні кімнати, реабілітаційну залу, лабораторії з фізичної терапії, тренінгово-реабілітаційну залу розмаїті реабілітаційні засоби та реабілітаційне спорядження, які використовують як в навчальному процесі, так і під час практичних занять. Особливо хочу звернути увагу на симуляційний центр, в якому проходять навчання наші бакалаври та магістри, відпрацьовують практичні навички (ОСКІ) під час практичних занять. У цьому центрі створені всі умови та закуплено реабілітаційне обладнання за кошти ТНМУ для лабораторії з фізичної терапії. За кошти ґрантового проєкту була змога придбати реабілітаційне обладнання та передати його від імені нашого університету на практичну базу Більче-Золотецької обласної фізіотерапевтичної лікарні реабілітації. Бакалаври зі спеціальності 227 «Фізична терапія, ерготерапія» мають змогу відтепер проходити переддипломну практику на базі реабілітаційної лікарні та застосовувати закуплені прилади для пацієнтів за різних видів порушень, проявляючи в такий спосіб свої знання та вміння. Така синергія науки та практичної медицини лише на благо як керівникам навчальних і лікувальних закладів, так і викладачам вишу, практикуючим фахівцям з реабілітації, здобувачам вищої освіти та, звичайно, пацієнтам.
На початку запланованого процесу реабілітації в Україні не завжди та не всім було зрозуміло, яке головне завдання окреслюватиме цей шлях. Але саме життя поставило перед фактом: в країні є велика кількість тих, хто потребує реабілітаційних втручань, але на новому, значно якіснішому рівні. Отож завдяки інтенсивній реорганізації реабілітаційної сфери, змінам у системі освітнього процесу, як кажуть, крига скресла. Наразі ми активно працюємо та впроваджуємо у навчальний процес нові закони, постанови, положення та стандарти уряду щодо розвитку реабілітаційної системи в Україні, а також впроваджуємо нові вимоги щодо клінічних практик у практичну медицину. Останніми роками надзвичайно зріс серед інших професій рейтинг фаху лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фізичного терапевта, спеціалістів мультидисциплінарної команди. Спостерігаємо як значимо зросла їх популярність. Отож великою всеукраїнською родиною фахівців фізичної та реабілітаційної медицини ми готові до активної праці для добра як цивільних, так і тих, хто боронить нині нашу країну.
Лариса ЛУКАЩУК